Історія Комунального закладу "Олександрівський ліцей" Золочівської селищної ради
Історія школи починається з 1882 року. Першим учителем у Олександрівці був Могильов Олександр Кононович, писар, виходець із села Борисівка Курської губернії. Приміщення для школи не було, навчання було примітивне: учитель ходив по домах і по тижню індивідуально навчав дітей. Він жив у кожного по черзі, за навчання батьки його годували. Підручників і програм не було. Могильов навчав читати, писати, рахувати до 100.
У 1882 році була побудована саманна школа. Першим учителем у ній був Плахотник Андрій Семенович, виходець із села Сінне Богодухівського повіту. Спочатку тут навчалося 17 учнів, але з кожним роком їх кількість зростала. У різні роки працювали учителями: Семененко Петро Юхимович, Красюк Наум Афанасович. З 1905 по 1907 рік школа не працювала. У 1907 році була відкрита школа в будинку селянина Кордюка Семена Йосиповича.
В 1911 році на кошти земства була побудована школа в центрі села, в якій навчалося 70 дітей, а в 1923 році – 100. В 1925 році була відкрита неповна середня школа (4-класна), яка отримала назву – Олександрівська трудова школа. Її очолив – Красніков Михайло Петрович. В 1930 році за проханням робітників Конгресівського цукрового заводу школа була реорганізована в Олександрівську семирічну фабрично-заводську. У ній навчалося 500 учнів. Для набуття практичних навичок дітей був створений столярний цех.
В 1936 році школа реорганізована у середню. В 1941 році її відвідували 640 учнів. Під час Великої Вітчизняної війни діти не навчались, тому що німці приміщення школи перетворили в конюшню. Після війни будівля була відремонтована, і діти відновили навчання, яке відбувалося у дві зміни. В 1945 році відкрилися філіали навчальних класів у селах Тимофіївка, Скорики, Завадське. В 1947-1948 навчальному році нараховувалось 730 учнів.
В 1947 році після демобілізації із рядів Радянської Армії директором Олександрівської середньої школи був призначений Гриценко Ілля Порфирович, який очолював заклад до 1980 року. За високі досягнення у навчанні і вихованні молоді Гриценку І. П. було присвоєно звання „Заслужений учитель УРСР ”.
В 1970 році було збудовано нове приміщення школи на 480 учнів. А у 1972 році рішенням Ради Міністрів УРСР школі присвоєно ім’я піонера –героя Вані Васильченка. Біля школи був установлений бюст Вані Васильченка і відкрита кімната-музей.
В 1973-1974 роках учнями і учителями біля школи було посаджено клумби і парк, в якому ростуть каштани, липи, клени. У навчальному закладі була створена одна з кращих в районі матеріально-технічна база для навчально-виховного процесу. На сьогоднішній день у школі функціонує обладнаний спортивний зал, актовий зал, їдальня, бібліотека, сучасний комп’ютерний клас, 15 навчальних кабінетів.
Олександрівську школу закінчило 2214 учнів, нагороджено золотими і срібними медалями 158 випускників. Ми гордимося, що у нашому навчальному закладі здобували освіту відомий письменник Павло Федорович Автомонов, поетеса Олена Зорич, заслужений працівник сільського господарства, депутат Харківської обласної ради Бєлінський Віктор Іванович.
Невпинно спливає час, змінилося не одне покоління дітей, але школа завжди привітно зустрічає своїх учнів. Високих показників у навчально-виховному процесі учнівський і педагогічний колективи досягають завдяки професіоналізму і мудрому керівництву директорів, які очолювали і очолюють школу у різні часи: Гончар К.П., Маковей В.С., Роменко Л.М., Дмитренко М.С.